Арена в Дружківці розташована в приватному секторі. фото Е.Кінзерський
У стартував в суботу чемпіонаті України з хокею знову бере участь ХК "Донбас". Навесні минулого року через події на сході країни керівництво 3-разового чемпіона України та володаря Континентального Кубка оголосило про тимчасове розформування професійної команди. І ось через рік "червоно-чорні" повернулися. Місцем тимчасової дислокації команди став містечко Дружківка, в 85 км на північ від Донецька. Саме там кореспондент "Сегодня" і зустрів старт хокейного сезону.
"З середини серпня команда знаходиться в Донецькій області. Спочатку півтора тижні втягивающих тренувань в Святогорську на "землі", а потім вже сюди, на лід, – розповідає прес-аташе донеччан Філіп Штода, який виступив моїм гідом. – Перші враження хлопців від Дружківки були неоднозначними. До якості майданчика ніяких претензій не було. Але от саме місто кинув їх спочатку в невеликий ступор. Приблизно у всіх був один і той же питання: "А де тут взагалі центр?" (Посміхаючись.)
Дружківка з населенням всього в 60 000 осіб перш була відома своїм Веселовським рудником з видобутку вогнетривких глин і найбільшим на Україні заводом з випуску газових плит. "А ось з культурним життям справи йдуть неважливо. Тут немає ні дискотек, ні кінотеатрів, – продовжує Філіп Штода. – Є один нічний клуб, але хлопці туди не ходять. Всі дотримуються режиму, та й публіка в тому закладі збирається різна, можна легко знайти "пригоди" на свою голову. Тому дозвілля хлопці проводять в ресторані Route 20. Ось, до речі, і він".
"Просто повз нас проходить траса №20 Слов'янськ-Маріуполь, – пояснює назву Наташа, найжвавіша з офіціанток. – Хокеїсти? О, це тепер наші завсідники в плані пообідати-повечеряти. Ми вже знаємо, хто що більше любить. Зазвичай замовляють пасту з різними соусами, м'ясо та овочі на грилі, іноді піцу". На вході, до речі, табличка: "Військовим спиртне не відпускаємо"...
БУМ НА ЖИТЛО. На головній вулиці міста, імені Леніна, від пам'ятника вождю світового пролетаріату нині залишився лише постамент. А бордюри несподівано пофарбовані у біло-сині динамівські кольори. "Та яке там "Динамо"? – Посміхається мені водій одного з припаркованих тут таксі. – Були білі, хотіли перефарбувати в кольори українського флангу. Синю розмітку зробили, а жовту фарбу так і не підвезли".
У Дружківці вся команда спочатку жила в готелі МАН, а тепер там ще квартирують гравці "Донбасу", що не знайшли знімного житла. Оселившись там, став свідком розмови Віктора Захарова та Всеволода Толстушко з адміністратором. Хокеїсти цікавилися у портьє, не здає чи хто з її знайомих квартиру або будинок. "Тут це велика проблема, – поділився зі мною Захаров. – Місто маленьке, квартир пропонується мало, та й ціни останнім часом пішли в гору – народ зорієнтувався, що з хокеїстів можна зрубати грошенят. "Двушку", яку три місяці тому реально було зняти за 800 гривень, зараз вже оцінюють у 2000-2500. У клубі збиралися поселити всіх гравців в одному місці – знайшли один великий приватний будинок, типу малосімейки, але потім щось зірвалося. У підсумку, нас тут, в готелі, ще семеро – тих, хто поки без квартири. До самого останнього часу жив тут і Анатолій Миколайович (Степанищев, головний тренер. – Авт.), виїхав буквально пару днів тому".
"ХАРЛАМОВ". До старту чемпіонату сині пластикові сидіння в льодовому палаці "Альтаїр" замінили сидушки клубного червоного кольору. А поруч з гостьовою роздягальнею (вона ж – роздягальня для малюків з груп підготовки) встановили стенд з клубними трофеями, у тому числі з легко впізнаваним срібним блюдом Континентального Кубка. "Я – Артем, мені п'ять років. Я теж буду хокеїстом", – жваво представляється мені один з малюків, що позує на тлі трофеїв. "А ким ти будеш: нападаючим, захисником?", – Задаю уточнююче запитання. Мужичок-с-нігтик замислюється, на виручку тут же приходить мама: "Він – нападник", – і, звертаючись до сина: "На кого ти хочеш стати схожим?". "На Харламова!" – Не замислюючись, випалює Артемко.
До речі, у "Донбасу" зараз найбільша ДЮСШ у всій Україні – під керівництвом 11 тренерів займаються понад 1200 юних хокеїстів і фігуристів. Серед них вихованці чотирьох спецкласів, які клуб разом із сім'ями вивіз із Донецька. Три старших віку (2003, 2004, 2005 р.н..) переїхали в Бровари, наймолодші (2006 р.н.) – у Дружковку, де клуб всім оплачує знімне житло.
У день стартового матчу по Дружківці поширювали безкоштовний випуск місцевої ежедневки "Знамя індустрії" з передовицею: "Хокейний "театр": завіса піднята!". Квитки в "театр" були по 10 і 20 гривень, і єдина трибунка арени на 400 місць виявилася заповнена майже повністю. Хтось волів дивитися гру стоячи, з балкончиков над воротами. На одному з них розмістилася група молоді в червоно-чорних клубних "фуфайках". У перерві підходжу познайомитися. Виявляється, це представники костянтинівського фан-клубу "Донбасу". "Ми з 2013 року разом з командою. Від'їзд на виїзди майже весь сезон КХЛ-2013/14, в тому числі і за кордон – до Хорватії, Словаччини, Чехії. Були і у Франції на фіналі Континентального Кубка-2014, – не без гордості розповідає мені керівник клубу, а за сумісництвом директор СШ №6 Костянтинівки Олександр Резніченко. – А Дружківка від нас зовсім недалеко, тому ми тут фактично жити будемо (посміхається). Сьогодні приїхали 50 осіб, а взагалі в нашому клубі понад 200 членів – школярі 7 -10 класів. Причому, зверніть увагу, що більшість – дівчата. Зараз у "Донбасі" грають зовсім молоді хлопці, так що у кожної вже є свої улюбленці".
ПОЇХАЛИ! Ще молодше хлопці грають у "Білому Барсі", "спаркой" проти якого стартував у ЧУ "Донбас". Середній вік в команді гостей – 17 з половиною років. "Прикинь, Варламову вже 37. А моєму батькові – 36", – підслухав я розмову двох "Барси" після гри. Варламов співтовариші знижку на вік "Білому Барсу" не зробили – 9:0, 15:0. Причому три з цих шайб на рахунку Микити Буценка – грає за "Донбас" сина наставника білоцерківців Костянтина Буценка. А найрезультативнішим у господарів став Сергій Бабинець – 4 голи і 7 ассистов.