Олександр Долгополов. Фото AFP
Перша "ракетка" України Олександр Долгополов (№36 АТР) розповів, про що думав після матчів з Джоковічем, смачні ресторани в Лондоні та Києві, візит в "Азов", навіщо для підготовки вибирає Дубай, чому не грає пару і не хоче іншу машину.
- Олександре, в минулому сезоні ви обіграли самого Надаля, але трохи не вийшло з Джоковічем. Наскільки такі матчі додають впевненості у собі, і які думки відвідують відразу після них?
- Якщо переміг, то, звичайно, додається багато впевненості. Якщо поступився, то не завжди. Навіть якщо грав добре. Думки після двох матчів з Джоковічем були незадоволені. Я знав, що обидва поєдинки були в моїх руках, і обидва рази я не зміг їх завершити на свою користь.
- Що потрібно зробити, щоб таки впоратися з Новаком?
- Як і з будь-яким іншим гравцем – виграти останній м'яч. Секрету тут ніякого немає.
- Дуже запам'ятався виснажливий п'ятисетовий бій проти Іво Карловича на "Вімблдоні", який тривав 3 години 23 хвилини. Довго потім відновлювалися?
- Насправді сили ще залишалися. Так як довгих розіграшів під час поєдинку майже не було. Відновився я вже на наступний день. Матч був хороший, і не скажу, що я там щось зробив неправильно. Карлович просто не дав мені шансу в п'ятому сеті...
- Вперше за 20 років Україну запросили на Кубок Хопмана. Ви будете грати з Еліною Світоліною. Ви обоє зізнавалися, що погано один одного знаєте. Як знайомилися?
- Ми знайомі, просто нечасто спілкувалися. Думаю, на Кубку Хопмана і дізнаємося один одного трохи краще (сміється). Готувався до сезону в Дубаї і за тиждень до Кубка вже відлетів до Австралії.
- І які сильні сторони у вашого дуету?
- Думаю, ми обидва добре граємо на задній лінії, добре приймаємо. Буде цікаво! Я в міксті ніколи не виступав, це буде щось нове.
- Вперше за чотири роки ви на час втратили статус першої "ракетки" України. Мало це велике значення?
- Для мене важливий мій світовий рейтинг. А перший я, другий чи третій в Україні – ролі не грає. Я готовий бути третім, якщо у світі буду стояти під №5 (сміється).
- В останньому раунді Кубка Девіса у вас не вийшло допомогти збірній через травму. Вірили, що наш №3 Ілля Марченко зможе обіграти литовців?
- Я дивився всі матчі і не сказав би, що ми були аутсайдерами. Ну, Ілля був явно сильніший за їхнього другого номера. Так що потрібно було або виграти пару, або йому обіграти їх №1 Беранкіс. Вийшло і те, і інше. Ілля молодець!
- Ви готувалися до нового сезону в Дубаї. Чому тенісисти вибирають саме його?
- Мені подобається Дубай, бо тут все зручно. Все, що потрібно, знаходиться прямо в готелі. Немає ніякої трати часу на їжу або транспорт до кортів, пляжу, тренажерного залу. Плюс тут завжди є гравці, і за три роки я лише раз бачив дощ. Звичайно, трохи дорого, але потрібно інвестувати в себе, якщо хочеш більше заробити.
- У вашій команді в Дубаї знову був батько. Чим саме він допомагав? І як виходить, що ви то припиняєте, то знову починаєте працювати разом?
- Зі мною був і новий тренер Фелікс Мантилья. Тато теж був присутній. Він завжди допомагає при підготовці і коли я в Києві. Просто останнім часом не їздить на турніри. Зараз він тренує молодого гравця з Казахстану Романа Хасанова.
- Чому так швидко припинили співпрацю з Франциско Клаветом?
- Ми й не починали повного співробітництва. Два місяці пробували попрацювати разом, але ефективної роботи не вийшло. Так буває.
- Що вже встиг підказати Мантилья? Чому обрали саме його?
- Я якраз був у пошуках тренера на 2016 рік. З ним поговорив мій менеджер, і Мантилья був упевнений, що зможе зробити мене краще. Ми поспілкувалися і вирішили спробувати. Підказав досить багато, дрібні нюанси тенісу, наприклад, при роботі ніг. Нічого революційного тренер вже не дасть гравцеві в 27 років.
- Зараз вас рідко можна побачити в парних турнірах? Чому перестали грати?
- Пара забирає багато сил. Якщо хочеш грати стабільно і на високому рівні поодинці, то пару грати часто дуже складно.
- Ви досить емоційний гравець. Буває й міцне слівце проскакує. Чи бачимо ми всі ваші емоції або деякі вдається стримувати?
- Я б сказав, показую 15-20% від того, що відчуваю. Чим менше показуєш негативу, тим краще. Так що робота над цим ведеться постійно.
- Нещодавно ви були на ТБ. Хотілося б спробувати себе в ролі коментатора одного разу?
- Я не пробував, але думаю, це не склало б великих труднощів. Якщо розумієш те, про що говориш, це дається легко і приємно. Не думав про це. Можливо в майбутньому. Поки що у нас вкрай рідко показують теніс, на жаль.
- Під час відпустки ви їздили на базу батальйону "Азов". Чому саме до них?
- У "Азов", тому що друг там працює над військовими проектами і запросив подивитися. Було цікаво, вони молодці.
- Після цього не думали виставити свої речі на аукціон, як це роблять багато наших спортсменів?
- Речі я виставляв на аукціон вже не раз. Просто не афішував цього.
- А в АТО з'їздити не виникало бажання?
- Хотілося б, щоб АТО стало вчорашнім днем, а не з'являлося бажання туди з'їздити.
- Разом з сестрою ви недавно запустили проект The Dog Design – дизайн інтер'єрів та архітектури. Спільно думали над ідеями?
- У мене сестра і дівчина архітектори. Дизайн я залишаю для них, вони в цьому краще розуміють. Якщо йдеться про мої квартири, то, звичайно, мені показують ескізи, і я кажу, що подобається, а що – ні. Якщо ж це об'єкт замовника, то туди я не лізу, і там виконуються побажання замовника.
- Ваша машина привертає увагу. Чи часто поруч з нею фотографуються незнайомі люди?
- Навіть частіше, ніж зі мною (сміється).
- Яку машину мрієте купити?
- По машинах я вже здійснив свою мрію. У мене одна з найшвидших машин в світі (Nissan GTR 35. – Авт.). Чого ще можна бажати? Для мене важлива швидкість авто, так що вже нікуди особливо прагнути. Звичайно, якщо є дуже багато зайвих грошей, то є багато гарних машин. Але це вже не мрії або цілі, а скоріше надмірності та іграшки...
- Ваші улюблені ресторани в різних містах світу і улюблені страви там?
- По світу ресторанів достатньо. Можна відзначити мережу "Зума". Вони дуже смачно готують незалежно про того, в якій з них потрапиш. Ресторан "Хаккасан" в Лондоні, "Сейф" у Києві. Страви можна перераховувати безкінечно (посміхається).