Дмитро Христич: "Тіхонов думав лише про хокей"

25 листопада 2014, 10:13
Легендарного тренера підкосила смерть сина

Віктор Тіхонов. Фото AFP

Вчора о першій ночі в одній з московських лікарень у віці 84 років пішов з життя легендарний хокейний тренер Віктор Тіхонов. Свого часу наставник зробив справжню революцію, коли став грати в чотири ланки. У 1977-му після 9 років плідної роботи з ризьким "Динамо" Віктор Васильович очолив московський ЦСКА і збірну Союзу. Під його керівництвом команда СРСР, прозвана "Червоної машиною", тричі вигравала ОІ та вісім разів чемпіонат світу! А армійці стали 13-разовими чемпіонами країни. На питання про секрет успіху Тіхонов відповідав: "Щоб домогтися результатів, гравець повинен багато працювати, а тренер все життя вчитися".

"У 1990-му я виступав під керівництвом Віктора Васильовича у збірній СРСР, – розповів "Сегодня" український хокеїст Дмитро Христич. – Тоді в Швейцарії ми стали чемпіонами світу, а потім у США виграли Ігри доброї волі. Але ми співпрацювали з ним недовго, буквально протягом одного сезону. Як людину я знав його мало, в основному, як тренера. Він був дуже цілеспрямованою особистістю, завжди думав тільки про хокей. Навіть, коли у хлопців був вільний час, він переглядав свої спортивні конспекти, будував плани на наступний матч або тренування. Він був дуже відданий своїй справі. Але після цього відносини ми особливо не підтримували. На похорон я не поїду, немає часу – минулого тижня у мене народився син".

Реклама

Після 2004 року, коли Тіхонов не зумів домогтися успіху зі збірною Росії, він перебрався з тренерського містка на глядацьку трибуну. Він активно вболівав за свого онука Віктора Тіхонова-молодшого, який в 2014-му під наглядом діда не просто виграв ЧС, але й став його кращим бомбардиром. Останні роки Тіхонов часто хворів. Кажуть, його підкосила смерть сина Василя, який у 2013-му випав з вікна своєї квартири. У середині жовтня 2014-го Тіхонов уже не міг пересуватися самостійно і проходив лікування вдома. Потім він був госпіталізований і переведений в реанімацію, де вчора і зупинилося хворе серце великого майстра.