Марко Девіч. Фото rubin-kazan.ru
Форвард "Рубіна" Марко Девіч розповів про своє ставлення до "Дніпру", зриві переговорів з "Динамо" та шанси повернутися в збірну України.
- Мені з "Дніпра" ніхто не дзвонив. Але я б ніколи туди не перейшов. Навіть до Маркевича. Я його знаю дуже добре, як і він мене. Ми чудово розуміли один одного. Він на мене тільки гляне – я вже знаю точно, в чому справа. Погляду було достатньо.
Просто "Дніпро" – головний суперник "Металіста". Я завжди знав, яке значення для наших уболівальників мала перемога саме над "Дніпром". І я пам'ятаю, як ми завжди мріяли всяку ціну виграти цей матч.
Я не можу сказати, що я ненавиджу "Дніпро" – ні, це взагалі не так. Я їх поважаю, один із грандів українського футболу, але я б не зміг туди перейти.
Ні-ні, звичайно! Поважаю і підтримую їх рішення. Може, це звучить якось плутано занадто. Я дійсно їхня думка вважаю правильним, вони не помилилися, що перейшли до "Дніпра". Але от я б не зміг.
Тим більше, не думаю, що вболівальники "Дніпра" хотіли б мого переходу. Вони мене просто ненавиділи. Я для них був першим ворогом нашого дербі.
Я такі смски отримував перед грою... Коротше, не хотіли б вони мене бачити зараз. Дуже велика і сильна історія. Не уявляю, щоб я все забув і переїхав туди. "Металіст" мені все дав і створив мене, ми разом писали історію, я б не зміг приміряти футболку "Дніпра". Ось такі мої почуття.
Я в "Шахтар" переходив. В "Динамо" теж міг переїхати. Але це зовсім інше. До слова, в "Динамо" міг перейти двічі. У першому випадку я підписав новий контракт з "Металістом". У другому в останній момент вибрав "Шахтар". Я знаю, що завжди був симпатичний Ігорю Михайловичу, як футболіст, але зараз він, напевно, на мене десь ображений через тієї історії, коли я відмовив "Динамо" і вибрав "Шахтар".
Я знав, що з "Шахтаря" зможу повернутися в "Металіст", якщо щось піде не так. З "Динамо" було б складніше – відносини між клубами не ті.
Плюс "Шахтар" тоді, влітку, вже гарантував собі участь у груповому етапі Ліги чемпіонів, а "Динамо" ще збиралося туди проходити через кваліфікацію. За манерою гри мені здавалося, що "Шахтар" мені підходить більше.
З тренерським штабом збірної України контактував востаннє досить давно, ще, коли був спаринг з Нігером – мене тоді востаннє викликали. За збірною стежу, очікую перемоги над Словенією та кваліфікації на чемпіонат Європи.
Що стосується мене – дуже хочу повернутися. Дуже чекаю цей момент. Я ніколи не приховував, що таке бажання є і я завжди готовий.