Денис. "Не хочеться отримати в голову навіть по дотичній" / Фото: Сергiй Ревера
Наш суперлегковаг про костюмери, свою колекцію вазонів і стрибки Маленькох Великої Людини.
- Денисе, перед своїм першим боєм у профі-боксі ви обіцяли шоу в стилі 1980-1990-х, але потім відмовилися від нього. На поєдинок 14 листопада в Броварах планується щось?
- Люди, які мене оточують, наприклад, мої тренери Сергій Ватаманюк та Олександр Піскунов, сказали мені перед зустріччю з Тариком Мадні: "Почекай. Куди розганятися? Це твій перший поєдинок, зроби все акуратненько, красивенько. Доведи, що ти можеш боксувати. А потім вже, якщо все складеться, придумаєш щось розважальне для глядачів".
Якщо чесно, заготовок у мене маса! Костюмів маса. І багато людей, які готові мені допомогти. Залишилося тільки трохи підвести всіх до цього шоу і зробити його. Думаю, що тепер мене вже ніхто не зупинить. Це буде другий бій, костюмери вже чекають мене.
- Швидко відновилися після першого бою?
- Напевно, вже після дебютного поєдинку я був готовий боксувати знову. Тому що не було травм, провів чотири раунди, а не шість. Можна сказати, сильно не втомився. Так, потрібно було відпочити від повсякденного навантаження, але на це потрібен десь тиждень. А потім – знову приступати до тренувального процесу. В принципі, так воно і було. Через два тижні після бою почав бігати. Потім – одне тренування в день, потім – дві, три. Зараз у Буковелі – знову два і спаринг-сесії. Підводжу свій організм до піку форми.
- Перед другим поєдинком обговорювали з тренером, який суперник вам потрібен?
- Вибирати опонента я не можу, цим займаються інші люди в моїй команді. Але потрібен був суперник з боями, досвідчений і вищий в рейтингу. Так, щоб крокувати все ближче і ближче до перших рядків. Навіщо мені бити якогось 1500-го, якщо є 999-й.
- Ваш суперник, голландець нігерійського походження Інносент Аніанву, звичайно, дуже досвідчений супротивник – 37 боїв, але і поразок у нього вистачає – 12...
- Так я бачив. Але всі суперники можуть вдарити. Він же не прийшов з лікарні. У нього за спиною 22 перемоги і 13 нокаутів. Якось же він цих людей впустив. І в боксі можна програти не тільки нокаутом, але і через розсічення або через неможливість продовжувати бій. Наприклад, я його вдарив і травмував собі руку. Хлопець він непростий: присідає, потім встає, головою летить вперед, б'є відкритою рукавицею зверху. У нього прізвисько Маленька Велика Людина. Маленькі "банки", але я бачив його бої – в рингу він настрибує на суперника, махає. Звичайно, не хочеться навіть просто по дотичній отримати в голову, хочеться заховати її, як їжачок.
- Більшість ваших колег весь вільний час проводять з сім'ями. Що ви робите в перервах між боями?
- У мене вдома багато квітів, вони вимагають догляду, вимагають нових горщиків і пересадки.
- Скільки їх?
- Десь горщиків 30, різних. Це почалося з дитинства. Я завжди рив собі якісь городи. Напевно, все в маму. Вона Телець – такий земляний знак, і я теж намагаюся бути ближче. Ще недавно завів собі кота, він чекає мене і нудьгує. У нього дуже прикольна кличка – Усик.
- А Олександр Усик знає про це?
- Так, Саня знає і каже, що прикольного друга ти собі завів. По породі кіт британець, попелястого забарвлення.
- Кажуть, що британці відлюдні і не дуже ласкаві?
- Ні, цей кіт дуже ласкавий – проситься до всіх на руки. Дівчатка приходять – він до дівчаток, хлопчики – до хлопчиків, треться об всіх. Я питаю: "А чого до мене такої любові немає?". А мама каже: "У тебе кіт до всіх лащиться через те, що не знає, хто його господар". Адже буває, що поки я на зборах, хлопці з інституту, з мого клубу "Динамо-бокс" або сестра приходять, дивляться за квітами, годують кота. У мене вдома – як база: хлопці забігають поїсти, постиратися...
- У вас двері відкриті для всіх?
- Так, я всю дорогу відкрита людина.
- Мама з вами не живе?
- Ні, приїжджає в гості з Краснодона.