Беринчик. Готовий боксувати скрізь, де є ринг, суперники і вболівальники, які його чекають / Фото: Анатолiй Бойко
До свого дебюту на профі-рингу (29 серпня, Палац спорту), срібний призер ОІ-12 Денис Беринчик готується разом з товаришем ще по збірній України Олександром Усиком. Тріумфатор Лондона в суботу буде відстоювати титул Інтерконтинентального чемпіона WBO проти південноафриканця Джонні Мюллера. У Дениса в суперниках досвідчений боксер з Бельгії Тарік Мадні (19-8-1, 1 КО). У день інтерв'ю в залі виявилися будівельні ліси, і Усик не упустив можливості пожартувати над відпрацьовувати удари Берінчик: "А ремонт ти будеш закінчувати після тренування?" Усміхнувся жарті навіть американський наставник Олександра Джеймс Алі Башир.
— Денисе, я дивлюся, у вас дуже весело проходять тренування...
— Ну так — музичка, Башир підтримує компанію, ми з Усиком приколюємося, танцюємо, емоційно розвантажуємося.
— Ви спочатку домовлялися, що будете готуватися під керівництвом тренера Усика Сергія Ватаманюка?
— Ні, так вийшло. Але мене готують багато фахівців. Багато настанов дає Олександр Піскунов, не можна виключати і мого тренера в Краснодоні Юрія Ткаченка. Всі мені кажуть, що потрібно робити або по телефону, або при зустрічі. Саша Усик теж підказує.
— А Башир вам щось радив або просто спостерігає з боку?
— Він радив моїм спаринг-партнерам, і це була така підказка мені через них. Говорив бити передньою рукою, а я вже знав, що вони будуть це робити, і ловив їх.
— З учасників Олімпіади-2012 ви останній перейшли в профі-бокс.
— Не секрет, що всі, хто йшов зі збірної, не хотіли залишатися на олімпійський цикл. Не будемо називати прізвища, вони надто відомі (посміхається). Причини — фінансові, та й Федерація боксу нічого не зробила, щоб залишити спортсменів, які завойовували для неї медалі. Для мене більше зробила Федерація боротьби — я ж з ними навіть тренувався. Я збирався їхати на Ігри в Ріо, але так як ФБУ нічим не допомогла і не мотивувала, а тільки ставила палки в колеса суддівством, я відмовився від цієї ідеї.
— Тим не менш, у квітні ви ще виступали на Кубку України, але програли в півфіналі. Чим пояснюється такий результат?
— Серйозно перехворів грипом. Після цього три дні готувався, і ми з тренером вирішили, що я все-таки поїду на Кубок. Думав, виступлю завдяки своїй майстерності, але на жаль, не вийшло, тому як судді були поставлені з Вінниці і хотіли вислужитися. В принципі, не тільки я такий затонулий корабель, за бортом залишилися і Єгор Голуб, топлять Михайлова з Луганська, і багатьох інших хлопців.
— Де займалися в той час, поки не виходили в ринг?
— З вересня тренувався в одному з фітнес-клубів Києва, там готується весь наш клуб Динамо-бокс. А ось недавно їздив з Усиком і Ватаманюком на збори в Буковель.
— Як виник варіант з переходом в К2 Promotions?
— Було багато пропозицій. Вів переговори з британською компанією, але вони сказали, що я старий (27 років. — Авт.) І не захотіли вливати в мене гроші. Був варіант з американцями з Fight promotions, але потім якось побоявся Америки і не захотів їхати туди сам. А тут в компанії з Сашею Усиком і з хлопцями, яких знаю, готуюся до бою із задоволенням.
— Що змінилося у тренуваннях після переходу в профі?
— Кількість раундів. А в іншому бокс є бокс. Тим більше мене давно називають професійним боксером — технічна бійка завжди вітається публікою і глядачами.
— Ви давно не виступали. Наскільки важко тепер набирати форму?
— Важко. Я не знаю, яку форму я хотів би, але на даному етапі я на нейтралці — не відчуваю ні припливу емоцій, ні припливу сил. Зробив колосальний обсяг роботи, залишилася тільки концовочка. Але все буде добре, тому що в планах — підкорити публіку.
— Ну, вболівальники вас і так люблять. Навіть якщо ви довго не виступаєте. У чому секрет?
— Напевно, я простий, відкритий, ніколи не брешу і до всіх намагаюся добре ставитися. Звичайний хлопець, який приїхав з маленького містечка.
— Дізнаються на вулиці?
— Так, але не часто, бо не кричиш всюди: "Берінчик! Берінчик!". Дізнаються хлопці, в основному спортсмени — видно, що боксери. Звичайно, хочуть сфотографуватися, взяти автограф.
— Наскільки вам комфортно у вазі до 63,503 кг?
— Мій стандартний вага — 67-68 кг. Якщо він впаде, то категорія стане легше. Ми розглядаємо варіант спуститися на один вагу, але це залежатиме від функціонального та фізіологічного стану.
— Ваш перший опонент у профі — бельгієць Мадні. Ви якось брали участь у виборі суперника?
— Ні, ім'я дізнався, коли їхали на збори в Буковель. Вирішив не поспішати і переглянути його бої, коли вже почнуться спаринги. Тоді вже і почну розгадувати загадки. По тому, що побачив, можу сказати, бельгієць — хлопець стійкий і витривалий. 10 раундів простояв проти Віктора Постола. Також давно боксував з нашим Віктором Кравцем. Обидві зустрічі пройшли в Україні, але ніхто його не душив, у справі програвав одноголосним рішенням суддів. План на бій? Хочеться все завершувати нокаутом. Але заряджатися не буду.
— Був варіант провести цей вечір боксу в Одесі на стадіоні "Чорноморець". Хотілося б дебютувати на такій арені?
— Звичайно, хотілося б побоксировать на стадіоні, але деякі кажуть, що краще починати вдома — в Києві. А мені все одно. Хочу просто боксувати, бо давно цього не робив. Я виступатиму скрізь, де є ринг і чекають Дениса Берінчика. Головне, щоб був суперник і по телевізору показували.
— Не секрет, що ви емоційний і захопливий боксер. Чи не боїтеся провокацій з боку опонентів?
— Ми з тренером це обговорювали, і Саша Усик підказував, що мої деякі опоненти — не цей, так наступний більш досвідчений, можуть на цьому грати. Я намагаюся працювати над психологією. Як? Не сказати, що медитую... Просто не потрібно заряджатися, якщо пропустив. Це тільки твоя вина і не потрібно злитися.
— Ви привчили вболівальників до шоу. Може, хоча б натякнете, що плануєте 29-го?
— Шоу буде — у стилі 80-90-х років.
— Наскільки змінився за останній час Денис Беринчик?
— Усіх пересмикнула ситуація в країні — і Майдан, і війна. Став дорослішим, і на багато речей намагаюся не звертати уваги. Але, на жаль, у мене інший темперамент і виховання, щоб не говорити правду і бути затиснутим. Я завжди буду відверто на всіх валити, а якщо потрібно, то і бити... в рингу (посміхається).
— Свого часу у вас була красива історія кохання з сестрою Василя Ломаченка Анастасією. Ви все ще разом?
— Зараз у нас хороші дружні стосунки. Так вийшло, що ми живемо в різних містах: вона — в Білгород-Дністровському, я — в Києві, але ми продовжуємо спілкуватися.