Данило Сілва полюбив Україну. Фото ФК "Динамо"
Бразильський захисник київського "Динамо", що протягом семи років захищав кольори київського "Динамо", поділився спогадами про свою київську кар'єру.
- Данило, в якому настрої ти прощаєшся з "Динамо"? Що у тебез араз на душі?
- Перш за все, мене долає почуття смутку, адже сім років, проведених в клубі – це великий термін. Важко прощатися з "Динамо", я полюбив цей клуб, тут пройшли найкращі роки моєї кар'єри. Але таке моє рішення – продовжити кар'єру в Бразилії.
- Як приймалося це рішення, що на нього вплинуло?
- Я переговорив з президентом клубу, пояснив йому, що це рішення всієї моєї родини. І президент пішов мені назустріч.
- Ти довго був поза грою через травму. Як проходило відновлення?
- Ще з минулого сезону я знав і відчував, що занадто навантажую коліно. Зрештою, це призвело до травми, і мені довелося робити операцію. Я грав на межі можливостей, не шкодуючи себе, і поступово навантаження давали про себе знати. Але я хотів давати максимум для клубу. Зараз я ще в процесі відновлення, але вже через місяць або трохи більше я повернуся на поле.
- Які найяскравіші моменти кар'єри в "Динамо" відклалися в твоїй пам'яті?
- Це вихід в плей-офф Ліги чемпіонів. Також зустріч Ліги Європи з "Евертоном" в Києві, в якій ми перемогли з рахунком 5:2. І, звичайно ж, завойовані нами трофеї.
- За свою кар'єру в "Динамо" ти забив три голи. Пам'ятаєш, коли, як і кому?
- Звичайно пам'ятаю. Перший – в грі з "Закарпаттям". Пас мені віддав Нінкович, і я вдарив з правого. Другий – в матчі з "Іллічівцем" після пасу Ярмоленка. І третій – в минулому сезоні, в грі з "Олександрією". Я віддав пас Ярмоленку, він повернув мені, і я забив ударом з лівої.
- Чи задоволений ти своєю результативністю?
- (посміхається) Звичайно, три голи за сім років – це небагато. Справа в тому, що всі тренери "Динамо" просили мене при стандартних положеннях біля чужих воріт відходити назад. Мені завжди говорили: "Данило, ти дуже швидкий, легкий. Ти повинен залишатися позаду на випадок контратак".
- Багато легіонерів, приїжджаючи в Україну, так і не стають тут "своїми". Ти ж добре знаєш мову, навіть тримаєш руку на серці під час гімну. Що для тебе означає Україна?
- Я відводжу з собою в душі українську культуру, якою я перейнявся. Для мене вона так само цінна, як і моя рідна, бразильська. Мені дуже подобається народ України, ваша країна.
- З ким із партнерів по команді тобі найбільш сумно прощатися? Хто став для тебе кращими друзями в "Динамо"?
- Ми – одна команда, всі ми – дуже хороші друзі. Було б неправильно когось виділяти... Звичайно, це і Жуніор, і Дерліс, з якими ми розуміли один одного з півслова. Хоча те ж саме можу сказати і про Андрія Ярмоленка, і про всіх інших хлопців.
- Ти багато років провів на одному фланзі з кращим на думку більшості футболістом України – Андрієм Ярмоленко. Як тобі з ним гралося, чи буде тобі його не вистачати на правому фланзі?
- Мені завжди було дуже приємно грати з Андрієм. Ми складали дуже хороший дует на фланзі. Але я вважаю, що він давав мені дуже мало передач (сміється). Ярмоленко – футболіст високого класу, я впевнений, що його чекає блискуче майбутнє.
- З відходом тебе і Мораеса в "Динамо" вперше за довгий час не залишилося бразильців. Ти провів найбільше ігор серед них, а знаєш, хто ще з бразильців зіграв за "Динамо" більше ста матчів?
- Напевно Бетао і Корреа...
- А ще Клебер і Діого Рінкон. Як тобі допомогли твої співвітчизники, коли ти переїхав до Києва?
- Коли я переїхав до Києва, мені дуже допомогли Бетао і Корреа. І я потім подібним чином допомагав не тільки бразильцям, а й іншим легіонерам, щоб вони швидше влилися в колектив і адаптувалися до життя в Україні.
- Останнім часом в Україні не з'являється нових гравців з Бразилії. Налаштовані зараз бразильські таланти на переїзд в Україну? Що там кажуть про наш чемпіонат?
- Насправді, не дивлячись на ситуацію в Україні, в Бразилії достатньо гравців, які хотіли б грати за "Динамо". Це – великий клуб і він завжди буде залучати, притягати до себе талановитих футболістів.
- Чи думав ти про те, що коли-небудь можеш повернутися до Києва вже в іншій якості – тренера або селекціонера? Пов'язував ти своє майбутнє з "Динамо"?
- На даний момент я про це не замислююся. Сподіваюся, що ще п'ять-шість років буду грати на високому рівні. А далі – все можливо. По завершенні кар'єри, думаю, я б із задоволенням погодився принести користь "Динамо" – буде це селекція або інша сфера, якщо, звичайно, на те буде воля президента клубу.
- Чи є якісь речі, які ти забереш з собою до Бразилії в пам'ять про Україну?
- Так, це прапор України і вишиванка. Я їх зберігаю вдома, і вони будуть у мене висіти на видному місці.
- Що б ти хотів побажати клубу і вболівальникам?
- Перш за все, я хочу подякувати президенту клубу, сім'ї Суркісів, всьому футбольному клубу "Динамо", його прекрасним уболівальникам. "Динамо" однозначно назавжди залишиться в моєму серці. Бажаю цьому клубу тільки удачі і завжди бути чемпіонами!