Анна Касьянова. Фото НОК України
Олена Павлова
Чемпіонка світу-2013 у багатоборстві Анна Касьянова розповіла про репетиції перед ОІ в Амстердамі, нову травму, як зважилася обрізати волосся і чим займалася під час вимушеної перерви.
- Анно, ви довго не змагалися через проблеми зі здоров'ям. Як оцінюєте виступ на липневому ЧЄ в Амстердамі?
- Не дивлячись на чергову травму, отриману під час стрибка в довжину, і на те, що змагання я не закінчила, все одно залишилася дуже задоволена. Сезон у мене починався тільки в квітні-травні і, якщо чесно, я взагалі думала, що в цьому році вже нічого не вийде. В Амстердамі я отримала тільки позитивні емоції від бігу. І від стрибків, подолавши свій поріг на висоті – після цих травм я весь час боялася стрибати і не виходило вийти на такий рівень. Плюс особистий рекорд в ядрі. А на 200-метрівці не вистачило зовсім трохи в порівнянні з попереднім стартом. Росту. І, сподіваюся, за три тижні до Олімпіади ще наростити форму. Травма ноги потихеньку проходить. У перший день після ЧЄ встала – було погано, а ввечері вже йшла по подіуму, демонструючи нову форму від Андре Тана.
- Раніше по подіуму дефілювали?
- Ніколи. Але я завжди за нові і незвичайні випробування. І я б спробувала ще раз, тому що все сталося дуже швидко. Напередодні презентації ми тільки вночі прилетіли додому з Амстердама. І тільки о 12 дня дізналася, що потрібно буде показати одяг. Хочу спробувати себе на подіумі ще раз. Може, вийде краще, більш розкуто.
- Травма в Амстердамі – рецидив старої?
- Ні. В тому то й справа. Мабуть, після ушкодження правої ноги я її так добре зміцнила, що вона при підвороті не так сильно травмувалася. А подворіт був дуже сильним. Тепер постраждала толчкова ліва. Але нічого страшного, це трапляється.
- А ви не думали відразу знятися, адже одну спробу зробили вже з травмою?
- Та я й сама потім думала, навіщо я це зробила. Але у мене так добре виходило на розминці, і навіть в тому незарахований стрибок, де підвернула ногу, показав 6,50. Я так хотіла далеко стрибнути, що не подумала, що посилить це травму. Встала на розбіг – відчувала дискомфорт, побігла – взагалі не було боляче. Звичайно, штовхнутися, можливо, ще психологічно було страшнувато. А коли приземлилася, то зрозуміла, що краще не продовжувати, адже ще Олімпіада попереду. Просто хотілося показати результат уже на цьому старті 6,40-6,50, щоб краще відчувати себе психологічно в Ріо.
- Психологічно важко повертатися? Все-таки ви чемпіонка світу-2013, і від вас чекають багато чого.
- Так, таке є. І перший рік мене це напружувало. А зараз через те, що я три роки практично не змагалася, а тільки тренувалася, виходжу на старт і не можу налаштуватися. Мені не вистачало цієї змагальної атмосфери. На тренуваннях виходить вже все, і форма не гірша за ту, що була в 2013-му, коли я виграла "світ". Але через те, що немає змагальної практики, щось мене наче тримає. Наташа Добринська дивилася на мене в Амстердамі і каже, що начебто все добре виходить, але не вистачає результату, цифр. Сподіваюся на Ріо.
- За рахунок чого змогли встановити особистий рекорд в ядрі?
- Взимку зробила великий акцент на силові навантаження, на штангу, я покращила особистий рекорд в тому ж жимі лежачи. Просто не виходило реалізувати себе на змаганнях. З місця поштовхи виходили, зі стрибка не могла штовхнути за 14 метрів. А в Амстердамі все вийшло. В принципі, можна було ще далі.
- Суперниці через три роки залишилися ті ж?
- Напевно, в Амстердамі були практично всі, з ким я і раніше виступала. Все було передбачувано, і результати дівчаток, виграла та, на кого я і думала (голландка Анук Веттер. – Авт.). Хоча в багатоборстві важко прогнозувати, але на цьому старті все було закономірно. Як зустрічали? У нас завжди доброзичлива атмосфера і у хлопчиків, і у дівчаток. Всі підказуємо одна одній, якщо потрібно, ділимося, якщо чогось не вистачає. Коли я підвернула ногу, до мене підбіг естонський тренер зі словами: "Може, вам нашого доктора?" Оскільки вони біля мене нікого не бачили.
- В Амстердамі ви недопрацювали стрибок в довжину і не вийшли ще на два види – метання списа і біг на 800 м. Не розчаровані, що не пройшли всю дистанцію?
- Ні, в Голландії у мене більше розчарування за Льошу (Касьянов на ЧЄ став четвертим. – Авт.). Льоша посумував дві години і пройшло. А у мене це засіло в голові. Але в цей раз не вийшло, значить, не настільки він, ймовірно, був сильним... У тому числі і психологічно, якщо не реалізував свій же вид, не метнув як треба спис.
- Не розривається між своїми змаганнями і Олексія?
- Я спокійно можу підтримувати Льошу, а потім виступати через день на своїх змаганнях, мене це не виснажує. Я отримувала задоволення, коли бачила, що у нього добре виходить – бар'єри, спринт. Але мене дуже засмучує, коли він засмучується. Я засмучуюсь, напевно, більше, ніж він сам. На повний голос я йому поради з трибун не даю, можу тільки показати або махнути, або ми обміняємося поглядами. Для мене головне, щоб він був поруч, щоб я його бачила в секторі або на трибуні. І, думаю, Льоша точно так само. Можливо, як тренер, я трохи можу йому підказати, але, як він каже, моя присутність на трибуні для нього важлива більше, ніж слово.
- Чи встигли відкрити для себе щось нове, поки не виступали?
- Ой, між цими лікуваннями і тренуваннями... Особливо нічого нового. Намагалася отримувати задоволення від тренувань, несильно нервувати, якщо щось не виходило. Намагалася виховати в собі психологічний спокій. Наприклад, ось ця Лешина невдача на чемпіонаті Європи. Раніше я, напевно, б плакала, а зараз розумію, що це спорт.
- А поза спортом – не розпочали в'язати, вишивати?..
- В'язати давно кинула, це було в дитинстві. А зараз відпочиваємо, гуляємо з собачкою, спілкуємося з друзями. Ми з'їздили в Грецію на пасивний відпочинок, коли мені дали путівку за перемогу в "Людині року". Із задоволенням поїхали на Сардинію.
- Ви змінили зачіску.
- Я все життя думала, що у жінки повинно бути довге волосся, і коли мені пропонували підстригтися, я відповідала: "Ви що? Ніколи". А тут якось прокинулася, і з'явилося таке бажання. Хотіла ще коротше, але перукар відрадив. Мені так зараз зручно, не розумію, чому я не зробила цього раніше.
- Ви бували в Ріо?
- Ніколи не була в Південній Америці.
- Перед ОІ спортсменів лякають вірусом Зика, злочинністю в Ріо, слабкою організацією.
- Нас завжди чимось лякають. Перед Пекіном-2008 всякими грипами лякали. Ми робимо свою справу, а про безпеку повинно турбуватися вище начальство. Якщо ще про це думатимемо, то які можуть бути тренування.
- Раз вже торкнулися бразильської теми, ви випадком самбу танцювати не вмієте?
- Ні. Хоча іноді в кінці сезону ходжу на дискотеки і, можливо, в моєму стилі танцю присутня і самба, не знаю (сміється).