Сергій Омелянович - третій гравець з "бронзової" збірної-94, який помер
Український футболіст Сергій Омелянович був знайдений мертвим в своєму будинку в комуні Лоб в бельгійській провінції Ено, не доживши три тижні до свого 38-річчя. Сергій відомий як коваль першого міжнародного трофею українського футболу періоду незалежності. У 1994 році в Ірландії юнацька збірна країни, в якій він виступав, завоювала "бронзу" чемпіонату Європи. Однак згодом ту команду переслідував злий рок. У 2001 році в результаті травми, отриманої в грі, помер її воротар Сергій Перхун. У тому ж році в ДТП на смерть розбився захисник Омар Мішков. Чотири роки тому не стало тренера тієї збірної Володимира Киянченко, і ось чергова втрата – Омельянович, більшу частину свого життя прожив за кордоном. У Бельгію уродженець Луганської області виїхав 17-річним. Зробив собі ім'я, виступаючи сім років за "Шарлеруа".
Бельгійські медіа, посилаючись на оточення Сергія, повідомили: найбільш імовірною причиною його смерті є алкогольна кома, а близькі футболіста звернулися до клубів Бельгії, за які він виступав, з проханням виділити кошти на його поховання.
"Для мене це великий удар, доброго товариша втратив, – сказав нам партнер Омеляновича по "бронзовій" збірній-1994 Геннадій Зубов, зараз працює тренером в академії "Шахтаря". – Я з Комунарська (теперішнього Алчевська), він – зі Стаханова. Часто перетиналися на турнірах. А потім була спільна поїздка за збірну Луганської області у Сент-Етьєн, місто-побратим Луганська. Це був 1989-й, нам по 12 років було. Ми виграли ті змагання, а додому як гостинців привезли шоколадки Lion. А після "бронзи" -1994 нам видали по 50 доларів преміальних, це були дуже великі гроші. По-моєму, ми з Серьогою купили за кордоном собі по костюму за 20 доларів – на випускний... Життя нас розкидала: я пішов у "Шахтар", а він поїхав до Бельгії. Але ми зідзвонювалися. Коли він приїжджав сюди, зустрічалися або в Стаханові, або в Луганську. Востаннє бачилися в 2011-му. У нього залишилися мати, брат, хочеться передати їм співчуття. Наскільки я знаю, сам він останнім часом працював тренером, виховував діток. Ще й мене запрошував: "Давай, поїхали працювати в Бельгію". Я йому казав: "Та ні, дякую. Якщо я не поїхав в ранньому віці, то зараз тим більше не поїду". І цю тему не розвивали. Своїх дітей у нього не було, а жив він з дівчиною. Проблеми з алкоголем? Скільки ми з ним спілкувалися, я такого не помічав".
За допомогою Зубова вчора ввечері ми вийшли на брата Сергія Омеляновича, Олега, через події на сході країни виїхав з мамою до Чернівців. Під кінець розмови він не стримував сліз. "У вівторок нам подзвонила з Бельгії дівчина Сергія, Стелла, вона сама родом з Чернівців, і сказала, що він помер – серце, – повідав нам Олег. – Каже, вона спала на другому поверсі, а коли вночі спустилась попити води, він лежав на дивані вже без ознак життя, синій. Але щоб у нього були проблеми з алкоголем – та не було такого! Він не пив і не курив. Може, ці чутки спеціально запускають, щоб приховати щось інше... Висновок в морзі, щоб ви розуміли, не давали – потрібен був дозвіл батьків, а мама – тут. Прошу вас, допоможіть нам, може, Федерація футболу нас почує! Все-таки Сергій у футболі – не остання людина... У нас прострочені паспорта, до Бельгії ми вилетіти не можемо, а мама з її здоров'ям і не долетить. Та й грошей немає. Як сказала нам у вівторок Стелла, перевозити тіло в Україну надто дорого – 6-7 тисяч євро, тому в середу його мали поховати в Бельгії. Але поховали Чи, ми навіть не знаємо – Стелла дзвонила тоді з номера свого друга, обіцяла пізніше передзвонити і дати свій номер, але так і не вийшла на зв'язок. Ми ж хочемо поховати його будинку, в Стаханові – поруч з татом, бабусею. Ви ж розумієте, що це для матері – залишити сина на чужій землі. Зрозуміло, на сході України зараз військові дії, але труну ж повинні дати провезти... У серпні Сережа збирався до нас приїхати. І ось втратили його... Життя для нас закінчилася, якщо чесно..."