Богдан Бондаренко. Фото НОК України
У вівторок, 16 серпня, у віці 100 років помер колишній голова ФІФА бразилець Жоао Авеланж. У Ріо з цього приводу приспустили бразильські прапори. А на Олімпійському стадіоні Жоао Авеланжа пройшли головні для нас легкоатлетичні старти – стрибки у висоту у чоловіків. Тут всі надії покладали на Богдана Бондаренка і вірили, що може вистрілити Андрій Проценко.
На жаль, незважаючи на те, що організатори рапортували про гарну продажу квитків, арена була напівпорожня.
Після того, як стрибунів представили, вони пішли розминатися. Цієї миті на куртку Богдана Бондаренко сіла міль. Згадався фінал Євро-2016, коли на Кріштіану Роналду сіла міль і збірна Португалії виграла "золото".
Медаль взяв і Богдан. Не золоту, як все від нього очікували, а бронзову. Бондаренко з першої спроби взяв 2,33 м, пропустив 2,36, не взяв 2,38 м і 2,40. Його головний конкурент катарець Мутаз Баршим був дуже впевненим у цей вечір, легко стрибав, кривлявся, показував на кепку з крилами і потім руками зображував політ. Однак полетів Баршим лише на 2,36 – а це "срібло". Олімпійським чемпіоном став канадець Дерек Друін. Проценко фінішував четвертим (2,33).
- Якби мені сказали десять днів, що буде "бронза", я б засмутився такого результату. Тому що я був в кращій формі за весь час. Але якби мені сказали три дні тому, я б не повірив, – коментує свій виступ Бондаренко.
- Піднялася температура, почався синусит. Лікарі призначили антибіотики, я пройшов курс лікування в п'ять днів. Хоча перша думка була брати сумку і їхати додому. Тому що був дуже засмучений. Але потім зібрався і вирішив боротися до кінця, тому що Олімпіада раз на чотири роки, недарма ж ми тренувалися, готувалися до неї.
Я їхав в автобусі на стадіон, міряв температуру – 37,5, прийняв жарознижуючі і пішов розминатися. Тому і пропускав багато спроб, щоб жодного зайвого руху не робити.
Як застудився? Поїхали на збір до Натал 26 липня. Коли приїхали туди, то зрозуміли, що це місто, де постійно проводяться змагання з віндсерфінгу. З ранку до вечора дме вітер 9 м/с, нікуди від нього не сховаєшся. Чотири-п'ять днів тримався, а потім захворів.
Я задоволений медаллю, вважаю, що сьогодні зробив все, що залежало від мене. Я віддав дуже багато здоров'я і не знаю, чим це все закінчиться. Після кола пошани я лежав 15 хвилин і не міг підвестись, аж голова йшла обертом.