Богдан Бондаренко: "Світовий рекорд – зачарована цифра"

16 вересня 2014, 09:43
Наш стрибун у висоту – про "діамант", Лексус і піщину в Нью-Йорку

Богдан Бондаренко. Фото AFP

Легкоатлетичний сезон закінчено. Позавчора в Марракеші збірна Європи добула перемогу на Континентальному кубку. Творцями успіху нашого континенту були і п'ятеро українців. Ольга Саладуха показала третій результат у потрійному стрибку, Анна Тітімець була п'ятою в бігу на 400 м, Ольга Земляк фінішувала другою в естафеті 4х400 м, Сергій Смелик став п'ятим на 200-метрівці. Головною ж українською зіркою на турнірі був стрибун у висоту Богдан Бондаренко, який переміг з результатом 2,37 м.

"Сезон був дуже довгим і виснажливим, – підбив підсумок Богдан. – Розпочався він у травні в Токіо, а закінчився всього кілька днів тому в Марракеші. Можу назвати сезон вдалим. Акцент був зроблений на чемпіонат Європи і Континентальний кубок. Обидва змагання я виграв. Хотілося, звичайно, більшого, але вийшло, як вийшло".

"Богдан соромиться, – відгукнувся президент ФЛАУ Ігор Гоцул. – Цього сезону він повторив рекорд Європи, 2,42 м, який простояв 27 років. Завдяки тому, що Богдан став стабільно стрибати за 2,40, в його секторі підвищилася конкуренція і видовищність. Тепер головною подією легкої атлетики стала не 100-метрівка, а саме стрибки у висоту".

Бондаренко не дуже переживає, що програв у фіналі найпрестижнішого комерційного турніру – "Діамантової ліги". Весь сезон він був лідером загального заліку, але в ключовий момент його конкурент Мутаз Баршим з Катару стрибнув аж на 2,43, які так і не підкорилися українцеві. "У мене був чемпіонат Європи, до нього я спеціально підходив на піку. Баршим в цей час відпочивав і набирався сил перед фіналом Ліги, – каже Бонд. – Вважаю, я і так протримав форму максимально довго. Неможливо чотири місяці бути одним кольором. Результат Баршима 2,43 мене не здивував. Його потенціал ще недореалізований".

"Після 2013 року (перемоги на ЧС і в "Діамантовій лізі"- Ред.) була складність в тому, що від мене чекали не меншого. І я намагався використати всі можливі резерви. Мені було важко себе мотивувати, адже не було Олімпіади і чемпіонату світу. Так, була мрія побити світовий рекорд (2,46 – Авт.). Але коли стрибаєш раз, два, три, десять, потім виходиш і думаєш: "Ну а чому саме зараз?" Перші рази мені було легше, а зараз це якась зачарована цифра, до якої потрібно готуватися психологічно. Минулого сезону у мене була така хвиля емоцій – особистий рекорд за рекордом. А цього року люди вже дивляться, мовляв, не 2,40... це складно емоційно, а програш "Діамантової ліги" стане стимулом на наступний сезон. Поки я не вирішив, коли почну готуватися. Хотілося б виступити в зимовому сезоні, але доведеться ним пожертвувати, тому що влітку буде чемпіонат світу".

Ігор Гоцул в свою чергу запевнив, що незважаючи на події в країні, у легкоатлетів буде місце для тренувань. "У нас був дуже важкий рік. Підготовка Богдана мало не зірвалася. Ми намагалися допомогти грошима Федерації і НОК. Богдан витрачав на підготовку і свої гроші. Ми втратили можливість проводити змагання на стадіонах в Ялті та Алушті, а також використовувати нові бази в Донецьку. Тим не менш, ми повернули легку атлетику на НСК, знайшли партнерів для реконструкції манежу в Києві і практично з нуля побудували стадіон у Кіровограді. Тепер більша частина заходів пройде на Кіровоградщині".

Наостанок "Сегодня" задала Богдану ще кілька питань.

- Де плануєш провести відпустку?

Реклама

- До Харкова поки не їду. У вівторок полечу в теплі краї. Куди? Країну не хочу піарити.

- Ти хотів машину BMW 3 Gran Turismo. Збулася мрія?

- Якось не вийшло. Зате купив собі нову Lexus GS.

Реклама

- Цього сезону хороші результати показує ще один українець Андрій Проценко. Які у вас стосунки?

- Відмінні. Я дуже радий, що в секторі зі мною виступає співвітчизник. Завжди намагаюся йому допомогти – то шнурок у нього порветься, то технічні моменти якісь поправлю. І так само – він мені.

- Які старти тобі найбільше сподобалися?

Реклама

- Де був кращий результат – в Нью-Йорку. На одному турнірі стрибнути і 2,40, і 2,42. Переліт і переїзд вийшли дуже довгими. Для мене це було вперше. Місто таке величезне, що відчуваєш себе якоюсь піщинкою. Відразу згадався фільм "Годзілла". Будівлі величезні, а людям немає справи один до одного. Цілу добу суцільна біганина. Подивитися раз цікаво, але жити там не хотілося б.