Сергій Сєднев. Фото biathlon.com.ua
Для більшості біатлонних вболівальників Сергій Седнєв – це людина, яка утекла в 2011-му в Ханти-Мансійську від шведа Бьорна Феррі і принесла чоловічій збірній України "бронзу" чемпіонату світу в естафеті. Були ще перемога в індивідуальній гонці в Антхольці на етапі Кубка світу, медалі на чемпіонаті Європи і Універсіаді. Сьогодні Сергію виповнилося 31 рік. І в цей день він оголосив про завершення кар'єри.
- Сергію, вітаємо з днем народження! Але сьогодні свято – лише один із приводів для розмови. Рішення про закінчення кар'єри стало досить несподіваним. Що тебе підштовхнуло до того, щоб завершити кар'єру?
- Дякую за привітання! Перша і головна причина закінчення кар'єри – відсутність результатів, порівнянних з віддачею на тренуваннях і очікуваннями від себе самого. Останнім часом зачастили застуди: влітку перехворів тричі – відповідно, не отримав належної базової підготовки. Потім ще двічі перехворів восени... І як наслідок – результат перших стартів не відповідав докладеним зусиллям. Хоча я знаю свої здібності, розумію, чого можу домагатися.
У якийсь момент я задумався про те, що з відсутністю належних результатів вже не знаходжу в собі мотивації продовжувати. І, можливо, зараз коштує більше звернути увагу на сім'ю, приділити час рідним – зробити те, чого не міг дозволити собі вже протягом багатьох років кар'єри. Зрештою, такий крок рано чи пізно неминучий для кожного спортсмена.
І зараз я приїхав до Києва, поспілкувався з керівництвом федерації, зокрема з президентом Володимиром Михайловичем Бринзаком. У нас відбулася досить тривала розмова, і Володимир Михайлович підтримав мене: сказав, щоб я в першу чергу розібрався зі своїм здоров'ям, а потім вирішував, що робити далі.
- Чому ти вирішив оголосити уболівальникам про закінчення кар'єри саме в день народження?
- Ну, спеціально, звичайно, не підгадується. (Посміхається) Просто так співпало, що саме зараз прийняв рішення – як раз під свій день народження і у велике свято – День Святого Миколая. І зараз я б хотів подякувати всім, з ким поруч пройшла моя біатлонна кар'єра.
- У пам'яті вболівальників ти, безумовно, залишишся фінішером бронзової естафети чемпіонату світу-2011. А що тобі найбільше запам'яталося за роки, проведені в спорті?
- Так, мабуть, якраз ця естафета в Ханти-Мансійську і була ключовим епізодом моєї кар'єри. Виходив я на старт не в найкращому стані, але гонка склалася для нас дуже вдало. Ціна тієї медалі була дуже висока – і в той день, і після. Взагалі, за кар'єру було дуже багато веселих, класних моментів. Але останнім часом мені згадується епізод з того ж 2011 року, спринт етапу Кубка світу в американському Форт-Кент. Тоді у мене вийшла дуже хороша гонка, і на останньому колі я секунда-в-секунду боровся за восьме-дев'яте місця зі знаменитим німцем Міхаелем Грайсом. (У тому сезоні восьме місце ще давало право на участь у квітковій церемонії – прим. Е.Т.) У якийсь момент тренери сказали мені, що я вже починаю відставати. І ось, уже неподалік від фінішу, заходжу на останній підйомчик, і бачу, як стоїть родина і махає нашим, українським прапором. І ось сам вигляд нашого прапора за десятки тисяч кілометрів від дому надав сил, ніби виросли крила. Звичайно, те восьме місце я у Грайса вигриз. (Сміється)
- А переможна індивідуалка хіба не згадується?
- У принципі, я пам'ятаю кожен свій старт – і хороший, і поганий. Так, тоді в Антхольці вдалося здобути перемогу, але сприймається вона зараз більш спокійно – не знаю чому. А справжні емоції виникають при згадці про естафетах.
- А є щось таке, про що досі шкодуєш?
- Про що шкодую?.. (Задумався) Та ось так, навскидку, навіть не можу сказати. Звичайно, були якісь моменти, в яких краще було б зробити по-іншому. Але я б не сказав, що вони пробуджують в мені почуття жалю.
- Сергій, такі активні люди, як ти, не вміють довго перебувати без діла. Вже є якісь думки, ніж займаєшся далі?
- Поки що про якусь конкретику говорити не можна. В першу чергу, хочу відпочити і, як уже казав, повернути борг рідним, яким багато років приділяв менше уваги, ніж вони того заслуговують. Ну і за цей час все добре обдумати, визначитися, чого я хочу надалі.
- Ну і на правах досвідченого спортсмена, що б ти побажав сьогодні своїй команді?
- У першу чергу – якомога більше позитивних моментів для себе, для вболівальників, для тренерів і рідних. Побільше хороших, рівних, стабільних виступів і віри в себе. Як кажуть: "Рівна мушка, плавний спуск – і все буде відмінно!" Склад в нашій і жіночій, і чоловічій збірних дуже хороший, молодий, перспективний. Я думаю, наша збірна зуміє добре підготуватися до наступної Олімпіади. І головне – залишатися командою, допомагати один одному. За роки в біатлоні я зрозумів: успіху досягають лише ті, хто зберігають в собі здатність бути Командою – саме так, з великої літери.