Бетао. Фото ФК "Динамо"
Бразилець Бетао, який повернувся в київське "Динамо" після дворічної перерви, розповідає, як з'явився варіант зі столичним клубом.
- Чи вірно говорять, що ви самі подзвонили Ігорю Суркісу і, знаючи про проблему з позицією лівого захисника, запропонували свою кандидатуру?
- Напряму дзвонити президенту не зважився – набрав номер свого доброго знайомого, менеджера міжнародного відділу "Динамо" Анатолія Вовка. Попросив при нагоді передати Ігорю Михайловичу, що якщо в мені є необхідність, готовий прилетіти до Києва хоч завтра. І менше ніж через добу мені повідомили: приїжджай, чекаємо.
- "Хоч завтра" – це ви образно? Або справді замовили квиток на найближчий рейс?
- На збори знадобилося кілька днів, але і відкладати виліт надовго я, звичайно, не став. Через три дні знову летів через океан.
- Як зустріли в "Динамо"?
- У "Динамо" зустріли так, ніби нікуди і не виїжджав. Футболісти, з якими грав тут колись, були мені раді, обіймали, розпитували про життя. Та й я скучив за хлопцям – по Гусєву, Жене, Шовковському... Це з одного боку. А з іншого – відбувся і серйозна розмова з президентом і головним тренером.
- Що вони сказали вам першим ділом?
- Суркіс сказав, що треба пройти поглиблене обстеження, щоб зрозуміти, в якій я формі. Все-таки багато пропустив, не грав півроку. Результати начебто вийшли гарні, та я й сам знав, що не маю проблем з фізичною готовністю, і зайву вагу можу набрати тільки якщо травмований. А так – тримаю себе в тонусі постійно. Ребров же запропонував потренуватися з командою, набрати кондиції. Ось тоді можна буде і про контракт поговорити.
- Динамівський президент ще на початку зими дав зрозуміти, що може підписати з вами пробне угоду до кінця сезону...
- Але для початку я повинен був переконати тренера, що остаточно відновився і йому справді потрібен. Напевно, мені потрібно для цього ще якийсь час.
- З Ребровим як гравцем ви в "Динамо" не перетнулися?
- Ні. Коли я прийшов, він грав за "Рубін". А потім – повернувся до Києва вже в якості помічника тренера. З ним завжди було приємно спілкуватися: сам в недалекому минулому футболіст, він тонко відчував, коли треба гримнути, а коли – вислухати і дати пораду.
- З його попередниками на посаді головного тренера було складніше?
- З Газзаєвим, який працював між двома парафіями Сьоміна, довелося непросто. Але з Блохіним – ще складніше. З ним було дуже важко знайти спільну мову.
- Що після повернення до Києва стало для вас найскладнішим?
- Повернути відчуття гри. Все ж я пропустив достатньо часу. Але зараз вже все в порядку. А з адаптацією в побутовому сенсі в мене в Україні ніколи проблем не було.
- Тим більше, що в команді є Данило Сілва. Коли він прийшов в "Динамо", ви брали над ним шефство, а тепер – він може допомогти в скрутних ситуаціях.
- Такої опіки, як колись Данило, я не потребую – все ж, Київ для мене другий дім. Почуваюся, як це правильно сказати... Ки-я-ни-ном.
- Російську мову, бачу, не забули. А адже в Бразилії практики не було...
- За весь час відсутності в Україні, якщо не вважати розмов по інтернету з друзями, поговорив по-російськи тільки одного разу. Зате докладно: під час чемпіонату світу був у мене в гостях один ваш колега.
- Що змінилося в нашій країні, поки вас тут не було?
- У нашій країні все залишилося, як і раніше. Зовнішніх змін я не помітив.
- Але в країні фактично йде війна. Вас це не турбувало, коли вирішили повернутися в "Динамо"?
- Перший час, коли дивився по телевізору репортажі про революцію на Майдані, про те, що відбувалося на Донбасі, дуже хвилювався, не знаходив собі місця. Але зараз начебто ситуація налагоджується, і я сподіваюся, що скоро світ прийде на цю землю.
- Кажуть, "Евіан", дізнавшись, що ви все ще не підписали контракт, виявив до вас інтерес як до вільного агенту...
- Точніше, це вболівальники французького клубу проявляють ініціативу, пишуть в інтернеті, що Бетау був би корисний їхній команді. У твіттер приходять від них повідомлення. Місяці три тому "Евіан" начебто хотів мене запросити, але потім – узяв іншого захисника.
- Конкуренції в "Динамо" не боїтеся? Адже є Хачеріді, Драгович, Данилу Сілва, Віда, молодий Бурда...
- Не боюся, але постійно про конкурентів пам'ятаю. Хлопці вони талановиті, сильні, так що на зборах доведеться попітніти. Але я ж добре знав, що мене чекає, коли минулої осені дзвонив в Київ...