Володар титулу WBA в найлегшій вазі український боксер Артем Далакян назвав свою головну особливість, яка виділяє його серед інших боксерів. Також спортсмен розповів, що наразі не має прізвиська, але готовий вислухати пропозиції і вибрати вподобане. А віце-президент Union Boxing Promotion Дмитро Єлісєєв розповів, чому не варто поспішати молодим боксерам їхати до США за "американською мрією".
Додамо, що Далакян 15 грудня проводитиме другий захист чемпіонського пояса. Раніше Артем розповів про підготовку до бою проти Грегоріо Леброна.
- За кордоном у багатьох боксерів є своя "фішка", якийсь образ придумується, щоб краще розкручувати бої. Чи не думали про щось таке? Наприклад, Усик танцював, Берінчик на коні виїжджав...
- У мене особливість – мій стиль боксу з опущеними руками. Мій стиль цікавий, людям подобається. Мені багато хто ставить запитання: "А чому ти руки опускаєш?". Це мій стиль. Я показую непоганий бокс. Це і є моя фішка. Хтось по-особливому виходить, хтось танцює, а в мене такий стиль боксу: руки опущені, з різних положень можу бити.
- Бій на вертолітному майданчику, може, спуститися з вертольота?
Єлісєєв: Ми думали про це. З чемпіона беруть приклад. Ось Далакян опускає руки, і все можуть почати це робити. Але Артем дуже швидкісний боксер. Він доводить, що невразливий навіть з опущеними руками. Ми іноді і самі смикаємося, адже сидимо поруч і бачимо все це, але потім бачимо, що удари пролітають повз, а у нього є запас... Він дивовижний і талановитий боксер. Але це не означає, що кожен боксер повинен копіювати Артема. Це його унікальність і його "коник".
- А коли у вас виробився цей стиль?
- Уже в професіоналах. У любителях теж опускав, але мені тренер кожен раз кричав "Піднімай! Піднімай!". Ти підліток і повинен слухати тренера. А в профі ти дорослий боксер, все в твоїх руках. Звісно, тренера потрібно слухати навіть чемпіону, але ти вже можеш щось додавати і вигадувати своє, а вони потім скажуть: "Непогано, давай!". Якщо виходить, чому б і ні!
- Ще у професійних боксерів часто є прізвиська. Яке б ви дали собі?
- Навіть не думав про це. Нехай люди подивляться мій бокс і подумають, яке дати. А я вже скажу, підійде чи ні (посміхається). Можна пропонувати.
- Не секрет, що багато боксерів, включаючи наших, їдуть шукати щастя до Америки, там підписують контракт з промоутерами. Там є ринок, є телебачення. Не думали влаштуватися десь ближче до Мексики, де невеликі вагові категорії дуже популярні?
- Такої думки не було. Тут у мене родина, друзі, керівництво, з яким я майже з дитинства. Все це кидати... Усі думають, що там легко і просто. Але це не так. Красиво на фотографіях. Я в Україні з самого початку, я в клубі Union Boxing Promotion, в аматорах був в клубі Єлісєєва з 2004 року. Хочу боксувати в Україні, за Україну, як я це робив в любителях і роблю в професіоналах. Не потрібно бігати за якимись зірками до іншої країни, мені хочеться досягати цілей тут і мене це влаштовує.
Єлісєєв: Буквально днями у мене була розмова з одним тренером, і він мені розповів про таку ситуацію. У нас був дуже сильний боксер Зубенко з Херсона. Він поїхав до Америки. Хороший був боксер, але сталася така ситуація, що він пропустив удар, у нього були важкі наслідки. Він був дуже талановитий боксер, шукав хорошого життя за кордоном, а тепер повернувся і нікому не потрібний. До боксу він же не може повернутися. (Олег Зубенко 2016 року дебютував в профі в США в першій середній вазі, здобув три перемоги, а потім програв нокаутом в Лос-Анджелесі і більше не боксував – Прим.)
Повірте, ніхто нас там особливо не чекає. Чекають великих чемпіонів, видовищних спортсменів. Більшість хороших любителів, які виїхали, всі одно потім повертаються. Тому що їх будинок тут, рідна земля, друзі. Я теж свого часу намагався їхати, але на чужині важко, тягне додому.
А в США це бізнес. На рік тобі дають привілеї, оплачують проживання, харчування, автомобілі. Спочатку це добре. Тобі дають бої і ти повинен себе зарекомендувати. Якщо не зміг себе показати, то наступного року починається "спуск", з тебе вираховують все те, що дали. Дехто повертається, декому незручно приїхати і визнати поразку, дехто в Америці працює зовсім в інших сферах.
- Артеме, скільки ви ще плануєте боксувати і не думали, чим займатиметеся після?
- Це спорт, тому не хочу ставити такі далекосяжні плани. Наразі бажання є, здоров'я дозволяє і намагатимуся боксувати по максимуму. А точні термін не скажу – п'ять років чи сім. У майбутньому хочу займатися, напевно, тим, що пов'язано зі спортом, бажано з боксом. А там – як життя дасть. Може і бізнесом.
- Або м'ясний ресторан відкрити, – посміхається промоутер.
- Або ресторан відкрию. Але наразі не думав про це. У мене є мета стати абсолютним чемпіоном і поки все.
Раніше Артем Далакян поділився прогнозом на бій Гвоздик – Стівенсон, а також розповів про Ломаченка.