Олексій Торохтій / Фото: Юрій Кузнєцов
- Олексію, останнім часом всі запитують: ви завершили кар'єру спортсмена чи ні? У змаганнях участі не берете, але й офіційно не прощаєтеся.
- Нехай це і надалі залишається загадкою. Якщо скажу, що "так", то по-спортивному забудуть, скажу, що "ні", люди чекатимуть від мене на помості чогось серйозного. Думаю, у найближчі рік-два в цій ситуації буде поставлена крапка, і мої дії на спортивній арені самі за себе скажуть. Якщо чесно, то деякий час я був упевнений, що вже все – закінчив зі штангою. Але нещодавно щось начебто зайнялося – не знаю, наскільки вистачить цього вогню.
- Ходите в зал?
- Так. Тренуюся щодня, але поки це більше відновний процес після великої перерви, яка у мене була. А щоб повністю повернути колишню форму, для цього потрібно починати їздити на збори. А у мене зараз багато громадської роботи. Це і посада заступника голови комісії атлетів НОК, і посада віце-президента Федерації важкої атлетики.
- І як вам у ролі чиновника?
- Скажу чесно, піднімати штангу набагато простіше. Тому що на помості все залежить від тебе. Ти вийшов, і взяв вагу, або ні. А якщо не підняв штангу, то знаєш, у чому твоя провина. А зараз завжди доводиться ламати голову: чому вийшло так, а не інакше, можна було зробити трохи по-іншому, чи потрібно спробувати щось ще.
- Нещодавно бачила інформацію, що ви збиралися на якусь фотосесію. Спробуєте себе в ролі моделі?
- Ні, це була зйомка для щорічного журналу і для Федерації, і для НОК. Вважали, що я повинен бути там, і я погодився.
- Не секрет, що в усьому світі успішні спортсмени – це герої рекламних кампаній, у них завжди багато спонсорів. Чи є у вас рекламні контракти, і чому в Україні ця практика не надто популярна?
- У мене були спонсорські пропозиції після Олімпіади-2012 і впродовж наступних двох років. Але я не поставився до них серйозно. І, думаю, не дарма. Я не відношу себе до цієї категорії спортсменів. Я не настільки харизматичний, можливо, не цікавий публіці на пару секунд. Мене потрібно на довше. За три секунди мені нічого сказати.
- А що пропонували?
- Це були і годинник, і автомобілі. Але я не бачив у цьому сенсу.
- Кінець року – час підбивати підсумки і ставити нові цілі? Що задумали у 2015-му?
- Ідей багато. А професійна мрія – оптимізувати роботу Федерації важкої атлетики. Зробити якийсь сплеск, щоб з'явилися нові імена.
- У цьому році на ЧС у нас не було медалей вперше, якщо не помиляюся, з 1996-го...
- Це очікуваний результат. Дуже багато хлопців, які є топовими атлетами, вони зав'язали зі спортом, або відмовилися від участі через травму. Призер ОІ-2012 Юлія Калина перейшла в більш важку категорію, де ще тільки освоюється, а Юлії Паратовій поки дуже важко конкурувати зі спортсменками з Азії. Але потрібно тренуватися, працювати, і рано чи пізно у них все одно буде світова медаль.
- До Нового року залишилося зовсім трохи. Як плануєте зустріти 2015-й?
- Цей Новий рік, як ніякий інший, буде асоціюватися з сім'єю, тому що всі рідні приїдуть сюди, в Київ. Думаю, буде весело.
- Тоді розкажіть трошки про свою сім'ю?
- Я родом із Донецької області, мої батьки із Зугреса, який зараз знаходиться під владою ДНР. Рідні бабуся, дідусь, тітка зараз переїхали до мене, сподіваюся, що тимчасово, а мама з вітчимом зараз у Білорусі. Дружина – Дарія, дітей поки немає.
- А хочете?
- Працюємо над цим (сміється).
- Що хочете побачити під ялинкою?
- Конкретних подарунків не чекаю. У нинішній час хочеться більше позитивних емоцій і вражень.
- Найоригінальніший подарунок, який ви робили?
- Замовляв для одного торт із Криму, оформлений у стилі його професійної діяльності.
- Новорічна традиція?
- Пошук подарунків.
- Важко дається?
- Дивлячись, як запланувати. Можу знайти за 30 хвилин.