Балтача з трофеєм
Багаторічний адміністратор київського "Динамо" Олександр Чубаров, згадав про події 30-річної давності, коли команда виграла Кубок Кубків, перемігши у фіналі "Атлетіко" – 3:0.
"Я не полетів на фінал до Франції – в останній момент замість мене до складу групи включили супроводжуючого з КДБ, який офіційно іменувався "помічником керівника делегації", – розповідає Чубаров. – А склад делегації кількісно був затверджений заздалегідь – 23 людини, ні більше і не менше. Тому і довелося робити такі заміни по ходу гри. Пам'ятаю, мене викликав Лобановський і вибачився: "Олександр Федорович, це не моє рішення. Я нічого не можу вдіяти". Тому, провівши команду, я на кілька днів повернувся до Києва і знову приїхав до Москви вже безпосередньо до їх повернення.
Коли хлопці з'явилися з завойованим Кубком в залі прильоту аеропорту Шереметьєво, їх не зустрічав ніхто: ні одного представника Спорткомітету, жодної людини з радянської федерації футболу. Нікого! Були тільки я і одна молоденька дівчина-москвичка, віддана прихильниця "Динамо", принесла скромний букетик квітів. Вона приходила на всі наші матчі в Москві, ніколи не забувала привітати іменинників. Бувало, приїде в готель, де ми зупинилися: "Передайте ці квіти Паші Яковенко – у нього позавчора був день народження!". Приїхала вона, звісно, і на цей раз. Так, був ще адміністратор збірної СРСР Борис Кулачко зі списком гравців, викликаних в її розпорядження, яких він повинен був привезти на базу в Новогорськ – через два дні повинна була відбутися товариська гра з Фінляндією. Він у мене поцікавився: "Може, яка допомога потрібна?". Я йому: "Боря, ну а чим ти допоможеш?". Підійшов Лобановський, подивився список збірників, каже: "Добре, нехай залишаються, що ж робити? А ми – додому". Поїхали на вокзал і міжнародним поїздом "Москва – Прага" відбули до Києва. По дорозі хлопці дивувалися: "Федорович, ну як же так можна? Ми ж Кубок для всієї країни виграли! І таке ставлення!". І тільки після приїзду на наступний день до Києва нас зустрічали як годиться: на пероні були тисячі людей, з квітами, з духовим оркестром. Від вагона до автобуса гравців і тренерів буквально несли на руках".