Київське "Динамо" з Суперкубком-1975. Фото ТАСС
Переможець Кубка чемпіонів "Баварія" проти володаря Кубка кубків "Динамо" – в розіграші Суперкубка-1975, який складався з двох матчів, німці вважалися фаворитами. Але тільки до першого матчу, в Мюнхені. Динамівці там грали без Матвієнка, Мунтяна, Веремєєва і Онищенка – але підтримали, як тоді говорили, прапор радянського спорту. Перемога – 1:0 завдяки диво-голу Блохіна: наш форвард поодинці розібрався з усім захистом мюнхенців!
Перед матчу-відповіді 6 жовтня суперники помінялися ролями: фаворитом вже була команда Лобановського і Базилевича, а команда Крамера прибула до Києва без кількох провідних гравців – Мюллера, Хеннесі, Андерссона, та й дещо втомленою – у середу зіграла в КЕЧ, в суботу в чемпіонаті ФРН, в неділю прилетіла до Києва, а в понеділок її чекала зустріч з "Динамо".
Матч викликав позамежний ажіотаж – при стотисячній місткості Центрального стадіону (нині – НСК "Олімпійський") на квитки надійшло 650 000 заявок! Кияни знову заслужено перемогли – 2:0, і знову обидва голи забив Блохін. Наприкінці першого тайму він вийшов один на один з Майєром, і ударом з гострого кута відкрив рахунок. А незабаром, після перерви, наважився на удар зі, здавалося, безнадійного штрафного (далеченько, та й точка не його), але стінка "Баварії" раптово розвалилася – і, схоже, якраз в тому місці, де знаходився сам Беккенбауер...
Михайло Фоменко – нині головний тренер збірної України, а в тому матчі капітан киян – разом з Анатолієм Коньковим понесли почесний трофей по стадіону, і на Хрещатику до ранку тривало свято. А Олег Блохін в тому році був визнаний кращим футболістом Європи, в голосуванні на "Золотий м'яч" обігнавши якраз Беккенбауера.
До речі, той розіграш Суперкубка був лише другим, санкціонованим УЄФА. "Баварія" цей трофей виграла лише в 2013-му, з четвертої спроби. Хоча сам кубок тепер вже інший, втричі легший (важить 11 кг). Та й формат скоротився до одного матчу на нейтральному полі. При цьому київські сто тисяч глядачів 6 жовтня 1975-го досі тримають рекорд відвідуваності Суперкубка.
Більше українські клуби Суперчашу Європи не вигравали, хоча підходи були – але "Динамо" в 1986-му поступилося румунській "Стяуа", а "Шахтар" у 2009-му – "Барселоні".
ПОГРЕБНЯК: "У ЩЕРБИЦЬКОГО В ОЧАХ БЛИЩАЛИ СЛЬОЗИ"
- Я був свідком чи не всіх домашніх ігор "Динамо", але ця, з "Баварією", була особливою, – поділився з "Сегодня" Яків Погребняк, який з 1971 по 1987 рік був секретарем ЦК КПУ і, за дорученням Володимира Щербицького, курирував київську команду. – На стадіоні зібралося 120 000 осіб, не менше, люди в проходах стояли. Коли Блохін забив другий гол і стало ясно, що "Динамо" перемогу вже не упустить, я глянув на Щербицького, а у нього блищать сльози в очах. Він був чоловік такий – і твердий, але і сентиментальний. У той момент він сказав: "Я відчуваю, що завтра видобуток вугілля, металу в Україні збільшиться". У нас радість була, як у батьків, у яких щойно з'явилася дитина. Запросили тоді Лобановського і Базилевича на обід. Випили небагато. Я – вино, Щербицький – чарку "Столичної". Він же не міг багато випити, тому як в молодості у нього виразка була. Лобановський, по-моєму, теж випив чарку горілки.
- Коли-небудь ще бачили Щербицького зі сльозами на очах?
- Після аварій на шахтах. Коли гинуло по 50-60 осіб. Ще у нього були сльози після вибуху на Чорнобильській АЕС.
- Як заохотили "Динамо"?
- Перед усіма відповідальними іграми я приїжджав на базу. Лобановський висловлювався: "Якове Петровичу, нам потрібно стільки-то машин, квартир". Я питаю: "А кому?". Він: "Це ми тут самі розберемося". Так було і напередодні Суперкубка. По-моєму, йшлося про п'ять машин (видавали "Волги" і "Жигулі"), чотири квартири і суму в 10 000 рублів на премії. Приїжджаю в ЦК. Щербицький запитує: "Що вони просять?". Я доповідав, після чого Щербицький ставив запитання вже голові Радміну Ляшку: "Будемо давати?". – "Якщо будуть грати добре, ми це вирішимо". І тоді вже я набирав Лобановського: "Валерію Васильовичу, дорогий, питання вирішені. Отримайте протягом місяця-двох".
- А якби не виграли?
- Все одно машини, квартири вони б отримали. Гроші загальмувалися б – нема за що адже.
- Хто у Щербицького були улюблені гравці в "Динамо"?
- Блохін, незважаючи на його непростий характер. Мунтяна дуже любив, Буряка, Колотова.
- У зв'язку з 30-річчям Перемоги перед "Баварією" було особливе накачування?
- Так, було десь сказано, що ми перемогли німців у 45-му і тут повинні перемогти. Але не з погляду ненависті накачування. А з точки зору патріотизму.
- Чи зустрічалися з Лобановським вже за часів незалежності?
- Незадовго до його смерті. Він запросив мене і ще кількох товаришів на дачу. Ми там в лазні побули, випили коньячку, фотографії подивилися. Лобановський казав, що як тільки йому погано стає або настрою немає, він приїжджає на дачу прийняти баню. У нього зять цим займався. Баня, до речі, проста – нагрівалка і душ. Ванни, басейну не було. "Як здоров'я?" – Запитував я у нього. "По-різному", – відповідав. Думаю, поїздка на Близький Схід була його помилкою. Грошей всіх не заробиш, а здоров'я він там, звичайно, підірвав.
ЩЕРБАЧОВ: "ЗАПИС ЗАТЕРЛИ РИТМІЧНОЮ ГІМНАСТИКОЮ"
"Ще за три дні до того матчу почалася "лихоманка" в ЗМІ, – згадує патріарх української журналістики Валентин Щербачов. – І на телебаченні, і на радіо постійно йшли анонси, маса всяких інтерв'ю. Все для розпалювання ажіотажу, хоча він і так був позамежний. За квиток люди були готові платити будь-які гроші. Особисто мені перед стадіоном якийсь хлопець пропонував обміняти квиток на свою нову нейлонову куртку, такі коштували рублів 150-200 – місячна зарплата. А тут він її прямо з себе знімає: "Віддаю за квиток!". Я йому: "Вибач, у мене акредитація – я працювати йду". Але, думаю, що за куртку він квиток таки дістав – вже дуже ласий куш для спекулянтів, які працювали тоді дуже і дуже активно.
"Баварія" прилетіла до Києва чартером з журналістами і півсотнею уболівальників. На передматчевій тренуванні я поспілкувався з тренером німців Деттмар Крамером, і він прямо сказав: "У нас зараз період не найкращої футболу". Ми з ним досить довго тоді говорили, і він був вельми відвертим.
Матч у прямому ефірі Центрального телебачення коментував Володимир Маслаченко, а я вів радіорепортаж. Скажу відверто, ніяких вказівок згори на предмет того, як вести репортаж і що потрібно, а що не можна говорити, що не нав'язувалася. У тодішніх партійних босів вистачало на це такту і розуміння. Секретар ЦК Яків Погребняк, який курирував київське "Динамо", був людиною високоосвіченою, тактовним, поважав професійне ставлення до справи – в будь-якій сфері, а тому намагався не втручатися в чуже "кухню".
Де черпали інформацію про суперників? Особисто я дуже щільно спілкувався з Мішею Ошемкова, що керувала науковою групою "Динамо". Він їздив переглядати матчі суперників наживо, і по приїзду розповідав мені про свої враження, про побачене, перекладав замітки із західних газет і журналів, показував відео – йому вже тоді привозили касети з записами. А щоб більше дізнатися про історію "Баварії", я ходив в інститут фізкультури і там, на кафедрі футболу, дивився навчальні кінограм.
Перемогу команда відзначала в ресторані при стадіоні "Динамо". Він існує і зараз, але перебуває в забутті, а тоді вважався одним з найкращих у Києві. Народ трохи дозволив собі – вони ж не ангели були. І курили майже у відкриту. З відомих людей були актор Олег Борисов ("Голохвастов"), який товаришував з Базилевичем і Лобановським, і композитор Ігор Шамо (автор пісні "Києве мій". – Авт.).
Повний запис матчу я з тих пір жодного разу не бачив. Оригінал відеозапису зберігався в Москві, а копія – у Києві, в архіві спортивної редакції українського телебачення. Я хотів її зберегти, але якось, на рубежі 1980-х і 1990-х років, я поїхав у відрядження, а в мою відсутність на цю плівку – поверх матчу! – записали "Ритмічну гімнастику". Зрозуміло, що грошей на нові котушки не було, але не Суперкубок ж розмагнічувати!?"